Генерал-майор Дмитро Красильников: «Ключовою фігурою у війні стає добре навчений, мотивований і озброєний військовослужбовець».
Ця жахлива війна з російськими загарбниками стала великим випробуванням для всього українського народу. Але вона показала, що Україна має своїх справжніх Героїв – незламних бійців. Ми маємо й видатних, мудрих полководців, котрими нині справедливо пишаємося на увесь світ. І серед таких прославлених рятівників Батьківщини – нинішній командувач ОК «Північ», Герой України, генерал-майор Дмитро Красильников. Дмитро Сергійович – один із перших оборонців України, хто отримав звання Героя на самому початку війни.
«Дві доби відбивався від безперервного штурму, врятував людей та техніку й не пустив ворога на Харків із Луганської області», – наголосив Президент України, Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський, вручаючи звання Героя України та орден «Золота Зірка» Дмитру Красильникову.
Найважчими були перші дні широкомасштабної агресії РФ проти України. Угруповання Збройних Сил України під управлінням на той час бригадного генерала Дмитра Красильникова тримало лінію зіткнення з ворогом протяжністю понад 200 км. Крім того, на півночі та сході державного кордону в Луганській області (а це близько 400 кілометрів) противник зосередив значні сили бронетехніки та особового складу.
Рух колон та штурмові дії загарбників здійснювалися з усіх боків! Частинам та підрозділам ЗСУ було вкрай складно надійно прикрити усі напрямки наявним на той час комплектом сил і засобів. Однак нашим бійцям під командуванням Дмитра Красильникова вдалося тоді не допустити оточення, нанести окупантам значні втрати і відбити перший найпотужніший удар в період з 24 по 26 лютого.
Хоча на запитання про порятунок Харкова в перші дні і місяці війни Дмитро Сергійович скромно відповів так: «Захист і оборона Харкова – це насамперед заслуга громади міста. Завдяки мужності, згуртованості харків’ян, сил самооборони і військових частин, які обороняли місто, – наш Харків встояв. Дії мого угруповання на Луганському напрямку і частково на Харківщині унеможливили перекидання значної частини військ для оточення та захоплення українського Харкова. Також бої, що велися тоді на Луганщині, відтягнули значну частину сил військ рф з Ізюмського напрямку. В результаті російська орда не розвинула наступ на Харків та Слов’янськ. Окупанти були втягнуті в позиційні бої проти нашого угруповання в напрямку Лиману, Кремінної, Рубіжного та Сєвєродонецька. Зосередивши на собі основні зусилля ворога, ми забезпечили надійну оборону Харкова».
Дмитру Красильникову довелося командувати військами на Луганщині, Харківщині, Донеччині, обороною Бахмута та Північного кордону нашої держави. Саме в таких бойових діях він набував досвіду й формувався як неординарний військовий стратег.
Дмитро Сергійович народився 3 липня 1978 року на Донеччині. З дитинства захоплювався історією, цікавився життям видатних особистостей України, визвольними змаганнями та визначальними битвами, які впливали на історичний перебіг подій.
У 1995 році вступив до Одеського інституту сухопутних військ. Після випуску проходив службу в 95 окремій десантно-штурмовій бригаді. Тоді ЗС України переживали важкі часи нищення, і виживали лиш завдяки справжнім патріотам, фанатам військової справи.
«Незважаючи на надто мізерне фінансування армії, брак пального й боєприпасів, ми все одно постійно займалися підготовкою особового складу для захисту держави, – згадує Дмитро Красильников. – Навіть доводилося скидатися грошима на пальне для літаків і машин, щоб виконати програму стрибків із парашутом».
Це в подальшому, на його думку, стало підґрунтям того, що у 2014 році десантні підрозділи під час мобілізації комплектувалися насамперед строковиками, котрі проходили службу в попередні роки. Вони тоді стали найбільш боєздатними підрозділами Збройних Сил України.
У 2012 році комбат Дмитро Красильников вступив до Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського. А в лютому 2014 року почалася війна… Спочатку гібридна, коли в Крим зайшли «зелені чоловічки». А згодом і справжня, коли в Україні «заблукали» цілі батальйонні тактичні групи росіян. Отже, у травні 2014-го його викликали в Міноборони й наказали сформувати та очолити 34 батальйон територіальної оборони Кіровоградської області.
А вже в липні того ж року бійці цього батальйону прийняли свій перший бій із лютими окупантами – брали участь у звільненні тодішнього Дзержинська (нині – Торецьк). Першими дісталися будівлі міськвиконкому бійці Сил спецоперацій, а «34-ка» разом із військовослужбовцями 169-го навчального центру «Десна» (зведена ротна тактична група) зайшла в місто з двох боків, знищила блокпости та опорні пункти бойовиків, розгромила резерви та ліквідувала групи, які намагалися відходити з міста в напрямках Горлівки та Ясинуватої.
«Тоді й ми, на жаль, понесли втрати: двоє загиблих та дев’ятеро поранених, серед яких двоє бійців з ротної тактичної групи з «Десни». Після обіду нам прийшли на допомогу десантники 95 десантно-штурмової бригади Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського – рота того батальйону, яким я колись командував», – розповідає Дмитро Сергійович.
Згодом на базі 34-го батальйону були створені інші підрозділи: мотопіхотні батальйони, розвідрота, артилерійський підрозділ, підрозділ протиповітряної оборони, зв’язку. У жовтні вони всі об’єдналися в 57 окрему мотопіхотну бригаду, яку у 2015 році очолив Дмитро Красильников. Ця бригада під його командуванням брала участь у боях за населені пункти Піски, Опитне, Водяне на Донеччині, обороняли й рубежі нашої країни на південному напрямку.
13 березня 2023-го Дмитро Красильников призначений командувачем Оперативного командування «Північ». 24 серпня Указом Президента України йому присвоєне звання генерал-майор.
Ця війна показала, що в умовах відсутності переваги в повітрі, необхідної кількості ракет, артилерії тощо, ключовою фігурою стає добре навчений, мотивований і озброєний військовослужбовець. Перемога в бою – це результат кропіткої підготовки наших воїнів. На непохитне переконання генерал-майора Красильникова, обов’язок командирів полягає саме в тому, щоб зробити з учорашніх будівельників, менеджерів, таксистів сучасних бійців, які мають досконало володіти різноманітними зразками вітчизняного та західного озброєння й військової техніки, навичками тактики бою.
«Росіяни тривалий час планували операцію із захоплення України. З точки зору воєнного мистецтва вона була розрахована ретельно. Великі надії вони покладали на допомогу так званої народної міліції самопроголошених утворень на окупованих територіях – «ЛНР» та «ДНР». Загарбники не сподівалися на опір з боку цивільного населення, вони вважали, що значна його частина підтримує дії окупантів, а решта українців просто нейтрально сприйматиме це вторгнення, – гоиворть генерал. – Не врахувавши фактор громадянського спротиву та сил оборони України, війська рф невдало розтягнули свої ударні угруповання як вздовж державного кордону України, так і в глибину її території. Це надало можливість ЗСУ, загонам територіальної оборони, озброєним добровольчим формуванням знищувати колони з живою силою і технікою ворога та зруйнувати його логістику. На Чернігівщині, Сумщині, Київщині та Харківщині противник був розгромлений та відкинутий за межі державного кордону. У результаті агресор зосередив свої зусилля на захопленні Луганщини, Донеччини, Запорізької та Херсонської областей».
– Володимир путін час від часу намагається офіційно втягнути у війну білорусь. Чи може Лукашенко оголосити напад на Україну?
– Я неодноразово наголошував та тому, що ця війна увійде у всесвітню історію як найбезглуздіша. Не можу відкидати будь-які незрозумілі дії з боку союзників росії, – каже Дмитро Красильников. – Не існує стратегічних причин вступу білорусі у війну, вона не розраховує на частину території України. Можливо, Олександр Лукашенко претендує на якісь дивіденди з боку влади рф, але його рішення має ґрунтуватися хоча б на якісь суспільній думці. Більшість населення білорусі на початку війни виступало проти розв’язання війни з Україною. Зараз, коли бліцкриг уже не вийшов, а «друга армія світу» потерпіла ряд поразок, у білорусі має вистачити здорового глузду не втрутитися у війну.
– Гіпотетично, чи може втягнення білорусі якимось чином вплинути на розвиток подій?
– Ні, ніяким чином зараз це не вплине, – переконаний полководець. – Дуже незначна кількість білорусів, котрі вже сформували своє ставлення до війни та беруть у ній участь в складі російських збройних сил, з паспортами громадян рф, і далі продовжуватимуть воювати. За різними джерелами, таких білорусів – близько 10 тисяч. Мене тішить, що основна частина населення орієнтується в інформаційному просторі та долучатися до своїх співгромадян на боці рф не буде. Натомість значна частина громадян республіки білорусь долучилася до захисту України, як у складі ЗСУ, так і в складі окремих добровольчих батальйонів.
– Армія росії відкрито проводить мобілізацію та поповнює військо новими бійцями. З приводу російських «мобіків» в Україні багато жартують. Як насправді вони воюють?
– Я вважаю, що війна в Україні є глобальною, адже для її ведення використовується дуже велика кількість особового складу, зброї, військової техніки, – наголошує Дмитро Красильников. – На прикладі застосування снарядів для артилерії скажу, що лише за один день ЗСУ вистрілює більше снарядів, аніж раніше увесь контингент військ США в Афганістані витрачав у ході запеклих бойових дій за місяць. Армія росії на початку війни могла випустити по Україні навіть 100 тисяч снарядів. Отже, бої в цій війні – дуже інтенсивні. Цілком зрозуміло та прогнозовано, що зараз і армія України, і армія росії на п’ятдесят відсотків складається з мобілізованих бійців та резервістів. Будь-які мобілізовані проходять певну підготовку, беруть участь у боях. За певний час вони набувають досвіду, особливо якщо йдеться про сміливих, талановитих та зухвалих людей. Варто взяти до уваги, що армія, яка зараз складається начебто з «мобіків», за певний час набуде ознак регулярності. Велика частина мобілізованих загине, розбіжиться, захворіє. Але частина бійців навчиться та буде воювати. Сотні тисяч мобілізованих, які увійшли до складу армії рф, – велика небезпека. Тому Україна і наші зарубіжні партнери мають розуміти, що війна триває та ЗСУ потребує допомоги. Насамперед ідеться про постачання боєприпасів, сучасної зброї та інших засобів, які дозволятимуть знаходити та знищувати ворога.
– Наскільки реалістичним може бути черговий ворожий наступ на Київ?
– Вкиди про підготовку російської федерації до нападу на столицю України час від часу з’являються в інформаційному просторі – це частина інформаційної кампанії рф, – зазначає генерал. – Вона спрямована на те, щоб відтягнути суспільну увагу і частину підрозділів ЗСУ від головних напрямків зосередження зусиль ворожого війська – Донецького, Луганського та Південного. Тому ми продовжуємо утримувати певні військові угруповання, загони територіальної оборони в Житомирській, Рівненській, Волинській, Чернігівській областях, на Київщині та відповідно готуємося зустріти ворога.
– Наскільки може змінитися ситуація з боку росії влітку та восени?
– Командування армії рф, швидше за все, планує зробити оточення основних сил ЗСУ і виторгувати стійку позицію для перемовин. Вони впевнені, що якимось чином зможуть схилити керівництво України і світову спільноту до переговорів задля закріплення існуючого «статус кво». Але ці плани не є досяжними. Проведення якогось успішного великого наступу, масштабної операції на оточення українського угрупування та захоплення значних нових територій, з існуючим комплектом сил і засобів ворога, з вмираючою економікою під впливом санкцій наразі неможливе.
* * *
Думаю, ці міркування прославленого генерала – цілком слушні. Він, як завжди, розповідає дійсно цікаво, логічно та скромно, не акцентуючи увагу на власних особливих заслугах, хоча його внесок в оборону України – значний. І саме на таких справді патріотичних, самовідданих, досвідчених полководцях тримаються ЗСУ. Власне, добродій Дмитро – доволі молодий генерал, який, на мою думку, ще довго й успішно служитиме Україні.
«Ми захищаємо найдорожче – рідну землю, наш народ, державу. Перемога неодмінно буде за нами!» – як завжди, впевнено й рішуче говорить Дмитро Красильников.
Підготував Сергій ДЗЮБА
